>>27010
От бачиш, усе зводиться до потреби в ідеології. Ідеологія - це, зрештою, в переконання про головні цілі життя, про те, що є героїчним.
А коли мова про примітивізм і ідеологію, то й твої діти навряд чи б виросли без героїчних міфів. Одного дня вони б спитали в тебе щось на кшталт "Тату, а що було раніше, коли люди не жили в лісі?" Якщо ти не схочеш брехати, ти муситимеш розповісти їм про те, що раніше люди жили в містах, "у цивілізації". "Тату, а чому ми звідти пішли?" Далі ти муситимеш розказати, що цивілізація була погана, не вдалася, абощо. Отож, після цієї розмови вони вже й мали б міф (перший з, напевно, багатьох), завдяки якому вони б бачили сам свій спосіб існування як форму героїзму (що, власне, не є найгірший варіант) або, наприклад, тебе, завдяки якому вони живить не у поганому місці, як героя, якого треба наслідувати, щоб і самому стати героєм (an hero, лол). Отак.
Ідеологія - неминуча річ, бо саме завдяки їй ти можеш почуватися членом "живої спільноти", а не безсилою твариною у непідвладному їй світі. Можна сказати, що задача кожної хорошої влади - дати людям найкращу ідеологію - найпліднішу для суспільства та найкориснішу для них.
Про все це дуже добре написано у книжці http://en.wikipedia.org/wiki/The_Denial_of_Death.