Сап, ананаси. Маю до вас запитання.
ЄОДруг, норм пацан, але зі своїми щурами в макітрі : то закортить йому до якихось гівнофінансових пірамід вступати, то він проводить кібератаки на державні урядові сайти, вічно роздумує над своєю ідеологічною приналежністю та доцільністю голосувати за Свободу – одого дня хоче, іншого ні, і все в тому ж дусі. Раз зайшов до нього в кімнату, то там усі стіни обклеєні постерами якогось дивного дядька з пишними густими косами. Співак, каже. Українськийнародний, каже. І то не тільки стіни – все : навіть стеля, навіть ліжко, а ще він запевняє, що фотографії ті мають свої сім'ї, свої міста, почуття, треба говорити з ними, пестити їх.
Думав, пропаща то уже людина, не прийде до успіху пацан, але ж ні – почав нещодавно в футбол з якимись школошлюховатого вигляду мудилами грати. То хоч дурню з голови м'ячем йому, може, виб'ють. Мамку свою не слухається, вона його називає по-одному, він же вперто іншим іменем воліє називатися. Кажу йому : «Уйоба, ти диви, а то одного дня мамка тебе як породила, так і уб'є. Не лайся з мамкою». А він ні, гризеться з нею та й гризеться.
Останнім часом, коли не завалю до нього в гості, то все стоїть раком на отому свому коврику, і молиться, і молиться, падло. Запитую, на біса ти ото раком стоїш? РАКУЮ, каже.
Так ось питання : як мені братана з халепи витягнути? А то чуйка в мене, що якщо так і надалі піде, одного дня сяде він в машину і згорить.
Translate 