>>1561

Привіт. Як справи?

Про що книга?

>>1561
Коли поскануєш?

>>1556

>Адріан Кащенко.jpg

зря Язон цю фічу пиляв, ніхто не помітив

Звик тільки до такої фотки
читав тіки "Оповідання про славне Військо Запорозьке низове" але ж це типа поп-історія?

>>1558

>поп-історія

типу попса якась чи шо?

>>1559
не те шоби зовсім попса, але якби він жив зараз, він би вів би по тв підарачу "в обнімку з Кліо" на УТ2

А може все буде зовсім інакше — людство навчиться жити у згоді з природою, засвоїть інші планети і галактики. Тоді для захисту космічних українців буде створена Українська Галактична служба, а агент цієї служби — Мамай — героїчно боротиметься з міжпланет-ними терористами.

Двоїню опа.

Троїню.

>>1545
Що ти робиш???

>>1538
А хуй спочатку посмоктати? Бо якась не дуже цікава пропозиція.

>>1540
ну як він (вона) тобі посмокче через інтернет? а от сісєчкі з пруфами хай присилає. готовий переробити все, що є ВЦТ за камхворінг

Курде-фляк, а як без моєї біблії: http://uk.wikisource.org/wiki/Файл:Суржик_для_інтеліґенції.pdf ?

>>1543

Лайно.

>>1533
teh Drama!

НФ, і взагалі проза, яку цікаво читати.

>>1533

Драму треба дивитися, а не читати.

>>1537
переживай драму@пости в pk/

Здається є молдовська російська.

Наприклад, є ж американська, британська, австралійська, канадська, новозеландська англійська. Тут має бути теж щось на кшталт цього.

>>1527
А сумнозвісний суржик - не воно?

>>1530

Нє.

>>1514
так даних нема, є лише гіпотези. хтось там жив. але хто?

>>1515
Нє, брате, подумай трошки логічно. Як там памятки культури подібні до пізніших словянських, балтійських, чи германських, то невже там жили китайці чи араби? А якщо вже припустити, що там жили не словяни, то все-таки хто міг там знаходитись? Германці? Балти? Фіни? Як, наприклад, ти думаєш?

>>1522
та хуй зна. це так само невідомо, як і походження трипільців

Ну наприклад
http://ukrlife.org/main/prosvita/zalizn_0.htm

>>1463

Назва: Велике Князівтво Литовське, Руське, Жемайтійське. Ще питання будуть? Велике Князівство Руське в складі цієї балто-руської конфедерації - і є правонаступником Руси, середньовічною державою русинів-українців.

Ще цікава інфа щодо ролі руської культури у ВКЛ перепрошую, що на москальському діалекті:

В то время как литовские великие князья присоединяли русские земли к своим владениям, они оставляли в неприкосновенности все традиционные русские социальные и политические институты. Русский язык и «русская вера» никоим образом не затрагивались. Напротив, влияние русской цивилизации распространялось на собственно Литву. Например, некоторые слова в литовском языке, касающиеся церкви и церковной службы, заимствованы из русского. Тогда как в четырнадцатом веке основная часть литовцев все еще оставались язычниками, многие литовские князья приняли греческое православие, особенно после того как взяли русских жен. Хотя Ольгерд, по политическим причинам, не желал афишировать своей церковной принадлежности, есть основания полагать, что он был православным; все его сыновья приняли русскую веру и не скрывали этого, даже если некоторые из них, как Ягайло, позже по политическим соображениям перешли в католичество. Русское влияние было так же велико в организации литовской администрации. В княжествах Вильно и Тракай – составляющих самое сердце великокняжеских владений – для обозначения должностных лиц различных административных служб употреблялись русские термины, такие, как городничий (глава города), тивун (судья), конюший (смотритель конюшен). В сфере социальных отношений в Литве использовалось русское слово «боярин» [+14], хотя в конце концов оно приобрело там несколько другое значение. Еще более значимым является факт, что русский язык стал главным инструментом великокняжеского суда. Даже значительно позже, в шестнадцатом столетии, когда русский язык в официальных документах уже в значительной степени заменяла латынь, Литовский статут (впервые опубликован в 1529 году) был составлен на русском (древнем белорусском). Фактически это был русский свод, получивший законную силу во всем Великом княжестве.

>До окончательного силового присоединения Украины к Московии при царе Петре (кстати, только после этого утвердилась Российская империя) уровень жизни в Украине был одним из самых высоких во всей Европе (этот вывод сделали западноевропейские историки после исследований, проведенных еще в семидесятых годах прошлого века)!

Дуже цікаво, що цей "русский язык" 16 ст.
майже ідентичний з сучасною української мовою. Я вже не кажу про староукраїнську.

>>1516
як ото зараз воюють з противсіхами. нормальні нації після добрячого стусана зализують рани, консолідуюються і дають пиздянок у відповідь, а ми вчепляємось в горлянку одне одному

Уєбани, в усіх країнах Європи були колабораціоністи під час Другої Світової (і власне в усіх війнах), що з ними консолідуватись, шукати спільного - пиздити і об'єднуватись з однодумцями. Об'єднання з ким попало, механічно і просто аби зробити велику купу об'єднаного гівна - гівно ідея. Об'єднання має в сумі давати силу і одностайність, це можливо за двох обов'язкових: об'єднання однодумців і сильна влада утвореного керівництва. Анархісти нервово курять папіроски.

>>1518
Ох ші.
То ти пропонуєш мочити всіх, кто із тобой не згідний, поки не лишиться купка однодумців під одним, сильним керівником?

>>1519
Всіх мочити не треба, і мочити не обов'язково. Є ж купа способів покарання: в'язниця, фінансові санкції, остракізм нарешті. Метою є порядок, порядок будується не лише на повній згоді, а й на певному страху за порушення законів, субординації і т.д. Власне звичайна концепція державотворення. А з державотворенням у нас проблеми, і якщо ви цього не розумієте, то проблеми чекають нас і надалі. Сказав би, що мені дуже жаль, але мені загалом похуй, пізніше поїду жити в Мюнхен.

Щось ти погано шукав.

Станіслав Лем. ЕДЕМ
http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/126/

Сей лінк в мене видає 404

>>1474
http://hghltd.yandex.net/yandbtm?url=http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/126/

Дані писемних джерел свідчать про близькість світогляду скіфів та ранніх слов’ян. Так, зокрема, Прокопій Кесарійський (VI ст.) у своїй праці «Війна з готами» пише, що слов’яни «не знають долі (фатуму) і зовсім не признають, щоб мала якусь силу над людьми, але як хтось має перед собою смерть видиму чи в хворобі, чи на війні, обіцяють вони за життя своє, якщо не згинуть, жертву богу, і, врятувавшись, жертвують, що обіцяли, і думають, що тією жертвою врятували собі життя». Цікаво, що в VI ст. до н. е. скіфський мудрець Анахарсис під час своєї небезпечної подорожі із Скіфії до Греції мав таку ж логіку поведінки — він під час небезпечного плавання пообіцяв жертву і всю її справно віддав після вдалого закінчення подорожі.

Легенда, зафіксована Геродотом, яка оповідає про трьох братів, менший з яких поклав початок царським скіфам, співзвучна з українською традицією, в якій присутня ціла серія казок про трьох братів, з яких найменший виявляється найвправнішим і отримує спадок або владу.

Переможець із цієї трійки братів — Колаксай, його ім’я перекладається зі скіфської як Сонце-Цар («коло» індоіранськими мовами означає «сонце», і «ксай» — «цар, володар»). Дехто з учених, зокрема Б. А. Рибаков, пов’язує Колаксая із міфічним Світозаром, Світовидом у слов’ян Наддніпрянщини.

Цікава нагода зрозуміти світогляд скіфів існує через аналіз філософії шанованого греками скіфа Анахарсиса, якого єдиного з не-еллінів греки часто зараховували до семи найвидатніших мудреців світу. Йому в античні часи навіть приписували винахід якоря і гончарного кола.

Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

Скіфський флот, започаткований за часів царя Скілура (II ст. до н. е.), мав суттєве значення в північній частині Чорного моря, однак пересувався в основному попід берегом, оскільки складався з невеликих суден. За свідченнями літописців, Русь здійснювала морські походи також переважно попід берегом, на кораблях-однодеревках («моноксилах»), на яких можна було пройти Дніпром, вийти з гирла Дніпра в море і повернутися назад. Автор літописної статті 6352 (844 року) підкреслює, що руські дружинники віддавали перевагу «вірній здобичі перед невірним (Чорним) морем».

Слід відзначити, що римській історик Тацит у своїй праці «Германія», написаній у 98 році, що стосувалася подій середини І ст., писав, що слов’яни «перейняли багато сарматських звичаїв», бо «ради грабунку рискають між певкінами і фенами».

Сарматські загони були добре відомі в Європі ще з римських часів використанням гучного бойового кличу, до якого під час битви вдавалися одностайно всі вояки. Такі ж спостереження іноземців існують і щодо русів. За словами Лева Диякона, під час битви з візантійцями «тавроскіфи... (тобто військо князя Святослава) вишикувалися в грізний бойовий порядок, виступили на рівне поле перед містом і, рикаючи подібно до звірів, вигукуючи дивні незрозумілі крики, кинулися на ромеїв», в іншому місці про інший бій Лев Диякон (свідок тих подій X ст.) пише, що «роси, якими керувало вроджене звірство і шаленство, в запеклому пориві кинулися, ревучи, як скажені, на ромеїв».

За даними візантійського імператора Маврикія (VI ст.), анти і слов’яни застосовували цікавий метод переховування від ворогів: «Більше всіх людей вони досвідчені в переправах через ріки і хоробро зносять перебування у воді, так що якщо кого-небудь застає небезпека, коли він знаходиться вдома, часто він занурюється у воду, тримаючи в роті наперед заготовлені очеретини, що дістають до поверхні води і зовсім порожні. І так вони лежать під водою, дихаючи через них, і витримують так по багато годин, ніяк не видаючи своєї присутності». Про цілковито тотожний метод маскування у запорозьких козаків тисячоліттям пізніше повідомляють як фольклорні, так і документальні джерела.

Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

Активне застосування стріл та легких списів сарматською кіннотою у І тис. до н. е. та ведення бою переважно дистанційно зробили більш слабосилих жінок майже настільки ж ефективними вояками, як і чоловіки, а в деяких випадках навіть більш ефективними — з урахуванням зростання маневреності коня через меншу вагу вершника.

Гіпократ у своєму творі «Про повітря, води та місцевості» пише, що «їхні (сарматів) жінки їздять верхи, стріляють з луків та кидають дротики, верхи стинаються із супротивниками, поки вони дівчата; заміж вони не йдуть, аж доколи не вб’ють трьох ворогів... Заміжні перестають їздити верхи, поки не з’явиться потреба усім поспіль рушити в похід».

Існують дані про те, що жінки воювали нарівні з чоловіками й у війську русів. Так, візантійський історик Іоан Скилиця (X ст.) пише, що під час війни київського князя Святослава проти візантійців у 970 році, «знімаючи обладунки з убитих варварів, ромеї знаходили між ними мертвих жінок у чоловічому одязі, які воювали разом із чоловіками проти ромеїв».

Як правило, греки давали скіфам досить позитивні характеристики, особливо у порівнянні з іншими «варварами». У низки грецьких філософів і, відповідно, в суспільних уявленнях навіть сформувалися стійкі скіфофільські погляди щодо «чесних, незіпсованих молокоїдів», скіфів та сарматів. В «Іліаді» згадуються кіммерійці в контексті опису населення Північного Причорномор’я — «славні кобилодоїльці, що годуються молоком, бідні й найсправедливіші з людей».

Грецький історик Ефор у IV ст. до н. е. пише, що скіфи «вигодувані на кобилячому молоці, перевищують усіх людей у справедливості». Ефор описує скіфів як народ, що утримав недоторканими добрі справедливі звичаї, втрачені греками. Відомо, що в його часи в Афінах зі скіфів набирали поліцейських-лучників, про що, зокрема, йдеться в творах античного поета Аристофана.

Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

Трохи про антів - предків українців.

В області територіального змішування слов’янського населення зі скито-сарматським (лісостепові землі між Дністром і Дніпром, найбільш придатні для землеробства) складається слов’яно-іранський симбіоз. У результаті процесу поступової слов’янізації аборигенів формується новотвір, відомий в історичних джерелах як анти — це іранський етнонім, успадкований слов’янським утворенням, що пережило симбіоз зі скито-сарматами. Їхні пам’ятники складають подільсько-дніпровський реґіон черняхівскої культури, у якому виявляються такі елементи домобудівництва, похоронної обрядовості та ліпного глиняного посуду, що стали досить характерними для ранньосередньовічної слов’янської культури Дніпровсько-Дністровського реґіону. До періоду слов’яно-іранського симбіозу відноситься ціла низка мовних і культурних елементів, сприйнятих або успадкованих південно-східною частиною раннього слов’янства з іранського світу. Мовний вплив виявляється в матеріалах лексики, елементах фонетики і граматики. Це дало підставу В.І. Абаєву стверджувати, що в етногенезі розглянутої групи слов’ян брав участь скито-сарматський етнічний субстрат [11]. Аналіз мовних іранізмів дозволяє говорити про те, що в римський час складається антська діалектна область [12]. Іранська спадщина в південно-східній частині розселення слов’ян виявляється також у духовній культурі й антропоніміці [13-16].

Джерело - http://litopys.org.ua/rizne/sedow.htm

>>1323

Точно, у множині ж "руси" буде. Зараз виправлю.

>>1323
Як варіант: "сабж" - це той смерд, що належить нам, русам.

>>1325

Чи краще "холоп".

http://konovchenko.blox.ua/2009/11/Po-povodu-Malorossii.html

Про термін "Малоросія"

>>1412
Так само як його лоскочать хуйці українських геїв-націоналістів.

Завдяки ним і позі при курінні я став суперменом.

Я став суперменом і нарешті влаштувався на омріяну роботу.

а потім прилитіли аліени і влаштували екстермінатус. Не вижив ніхто. The End

ОПе. Не читай Карсака. це просто смішно. реально дві запропоновані >>1419 книги можна читати тільки коли тобі 12 років. Читай Азімова і не вийобуйся (є чудові українські переклади) або Саймака це щодо хвантастики

>>1426
Я їх тоді і читав, лол. Та ОП, читай Карсака тим більше!

>>1428
недавно перечитав Втечу Землі. Мав спогади, що це щось кльове. сміявся і ригав одночасно

>>1430
Мабуть це чекає і на мене.

Вже мав аналогічну реакцію коли перечитував "Вершник без голови" Майн Ріда (в шостому класі вважав кращою книгою людства), але на третій сторінці сміятись перехотілось і ригати не стало чим.