>>2464

Спасибо жителям Донбасса..."
Орёт нам матом быдломасса.
"Да на здоровье,хамы,жрите!"
Но только наперёд учтите!
Когда Донбасс воспрянет духом,
Поднимет голову свою
И махом перекроет в Киев
Бабла текущую струю,
Когда и пенсии,и льготы
Вам весело прикажут жить,
Тогда посмотрим,рифмоплёты,
Как будете визжать и ныть!
Как взвоете вы,биомасса:
"Спасите,жители Донбасса!!!"

Сам будучи выходцем из Донбасса,предки которого жили на козацкой земле Донбасса не одну сотню лет,то могу сказать,что быдломасса (УВЫ!) не где нибудь,а именно на Донбассе.ЕЕ завезли к нам ВЗАМЕН УБИТЫХ ГОЛОДОМОРОМ УКРАИНСКИХ СЕЛЯН.Ярким представителем биомассы является автор этого опуса.
Что же касется сравнительной рентабельности регионов, то Донецкая Луганскеая область далеко не самые рентабельные в Украине (менее рентабельные,чем, например, тот же Киев).Достаточно прост ознакомиться со статистикой.Так что еще большой вопрос,кто кого "подкармливает".

Привіт, е/літо!

Мене цікавить, чи можна десь придбати якісні видання книг Івана Білика, окрім "Меч Арея" -- ця вже є в шикарному подарунковому виданні як на прикріпленій картинці. А то мені зустрічались тільки дешеві одноразові видання на жовтому папері і з жахливим оформленням.

Бажано посилання на інтернет-магазин, але якщо хтось бачив у себе в місті в книжковому магазині, то можна і адресу фізичного магазину. Буду дуже вдячний!

Зізнаюсь, що я ще його зовсім не читав, але поставив у чергу на прочитання, але дружина прочитала "Похорон Богів" та "Меч Арея" і зараз ми у пошуках інших книг, але натрапляли тільки на туалетні варіанти.

Пошук по борді не дав ніяких згадок про Івана Білика, тож можеш почуватися вільним висловити своє ставлення до цього письменника у цьому треді, аноне.

>Він уїбан якщо таким займається а ти підростаючий, якщо слідуєш його тупорилій практиці.

Що ти мелеш? Професор - це Дж. Р. Р. Толкін.

>А що комунізм говорить про використання здобутків капіталістів?

Здобутки капіталістів? Експлуатація людини людиною? Ну, це взагалі ознака класового суспільства, а не тільки капіталістичного устрою.

>як нема що у відповідь сказати

Я тобі відповів, уйоба.

>По-друге Baggins уяви собі теж призвіще, і якщо перекладач хотів виїбнутися - то у нього хуйово вийшло.

Ні, Baggins - це прізвище.
Перекладач передав адаптовним перекладом - його справа. Як на мене, так краще відчувається фентезійна атмосферність твору. Наприклад, Флорін і Влахов радять використовувати саме переклад у назвах, у які вкладений певний семантичний зміст, а не просто називають предмет.
Ось ще паста:

Дослідниця Т. Волкодав вважає, що кожен письменник при виборі імен звертає увагу на їх фонемику, морфемику, які сприяють відтворенню експресивних забарвлень. Підбираючи імена, автор орієнтується на реальний іменник, загальноприйняту формулу, за допомогою якої можна передати інформацію про соціальний, національний, віковий стан названої особи. Окрім того, склад і сполучування антропонімів залежить і від соціальної та естетичної позиції автора художнього тексту, від загальної культури письменника та культури того середовища, де живе персонаж. Власні назви мають бути стилістично вірними та точними, мають відповідати всьому духові, ідеї, цілям твору, мають нести характерний колорит, а іноді якийсь спеціальний зміст, особливе значення, в якому сконцентровано виражена авторська ідея [6].
Як справедливо зазначає відома дослідниця творчості Толкіна філолог Н. Семенова, «Володар Перстенів» – найголовніша книга Толкіна, що була опублікована за його життя, – повний усіляких мовних і літературних алюзій, причому почерпнутих в основному не з сучасних, а з давніх європейських мов і літератур, повне розуміння яких доступно лише добре підготовленому філологу та лінгвісту [24].

А взагалі у нас із тобою дві позиції, які описати тут:

[На думку Тихомировоїї] перекладач має вирiшити, чи продовжуватиме вiн гру Дж.Р.Р. Толкiна i вдаватиме, що перекладає з вестрона (вигадана мова Середзем’я, відповідником якої в творі є англійська), чи сприйме творчiсть письменника в межах суто англiйської лiтератури та перекладатиме саме з англiйської. Це зумовлено тим, що перший пiдхiд передбачає екстенсивне використання найрiзноманiтнiших пластiв мови перекладу, творче застосування її лексем пiд час перекладу топографiї та прiзвищ хобiтiв, залучання архаїчної мови та стилю для Рохана та Гондора тощо. Другий пiдхiд зобов’язує перекладача надавати перевагу транслiтерацiї та розширеним коментарям до тексту

Я - за перший підхід. Ти за другий.

>>2461

>БО він автор ВП.

Він уїбан якщо таким займається а ти підростаючий, якщо слідуєш його тупорилій практиці.

>Багата уява.

А що комунізм говорить про використання здобутків капіталістів?

>По-перше, пиздуй в /іґ/
>По-друге, я и особисто переклав Фрімен спосіб передачі - транскрипція. Це звичайне американське прізвище, воно не вигадане автором, і переклад його жодним чином не допоміг би передати атмосферу

По-перше - це був приклад і не треба придератися, як нема що у відповідь сказати.
По-друге Baggins уяви собі теж призвіще, і якщо перекладач хотів виїбнутися - то у нього хуйово вийшло.

>>2459

>а телефонуєш ти з вулиці з таксофону і ракуєш на учані з відділення Укр.пошти?

Багата уява.

>а от наприклад гра Half-life (не хотілося б аби ви переклали для початку саму назву) головний персонаж Gordon Freeman. Гордон Вільнолюд - чи як би ти переклав, для загального інтересу питаю.

По-перше, пиздуй в /іґ/
По-друге, я и особисто переклав Фрімен спосіб передачі - транскрипція. Це звичайне американське прізвище, воно не вигадане автором, і переклад його жодним чином не допоміг би передати атмосферу.

>Як я уже говорив нічого не заважає знизу ставити примітку.

Бо тоді текст не буде цілісним. Примітки читати незручно, особливо якщо їх багато.

>Давай для наочності доведених мною аргументів про обшуканих читачів - ми проведем опитування на Учані.

Усім похуй.

>І нахуя ти про того професора писав?

БО він автор ВП.

>Їбать у тебе самолюбство роздуте, тьху.

Так кажеш, наче це щось погане.

>Я якраз звільнений від буржуазних пороків

а телефонуєш ти з вулиці з таксофону і ракуєш на учані з відділення Укр.пошти?

>>2455
а от наприклад гра Half-life (не хотілося б аби ви переклали для початку саму назву) головний персонаж Gordon Freeman. Гордон Вільнолюд - чи як би ти переклав, для загального інтересу питаю.

>Є багато слів, які дуже нечастовживані. Професор знав свою справу - лінгвістику германських мов.

Як я уже говорив нічого не заважає знизу ставити примітку. Давай для наочності доведених мною аргументів про обшуканих читачів - ми проведем опитування на Учані. І нахуя ти про того професора писав?

>>2457
Головне щоб не печінка

>якім

усім

самофікс

> Якщо перекладати Фродо Торбин то чому б і не повністю, як Федір Торбин? А так, лише призвіще.

Бо в ім'я не вкладено ніякого змісту.

Wonderland здається загальновживане слово.

Не дуже частовживане. Але Країна Чудес - доречний переклад, ніхто не проти, якім зрозуміло.

>Адаптація для дибілів які не можуть частовживане іноземне слово вірно сприйняти.

Є багато слів, які дуже нечастовживані. Професор знав свою справу - лінгвістику германських мов.

>Виправив

Я якраз звільнений від буржуазних пороків - у тому числі, і від стереотипності сприйняття.

> слово вірно сприйняти.

слово вірно сприйняти?
фікс

>адаптований

так ми говоримо про переклад чи адаптацію, що мають різне значення? Адаптація для дибілів які не можуть частовживане іноземне слово вірно сприйняти. Тим паче втрачається ефект коли читач звертає увагу на призвіще чи кличку пероснажу - сам перекладає і проводить алюзії до подій в книзі. Це суб’єктивний переклад і перекладач перекладає виключно як він сприймає - а сприйняття у кожної людини своє. Для дітей можна робити зноску знизу із поясненням.

>ололо, я - комуніст, стереотипно мислячий уїбан

Виправив

Буває.

>ололо, я - комуніст

я думав, що найгірше ідеологічне бидло на борді - потурнак. я помилявся?

"Друга особливість була та, що він належав до породи самогубців. Тут треба зазначити, що неправильно називати самогубцями тільки тих, хто справді накладає на себе руки. Серед них є навіть багато таких, що майже випадково стають самогубцями: потяг до самогубства не притаманний їхній натурі. Серед безлицих, невиразних людей, не позначених яскравою долею, серед сірого загалу є багато таких, що самі зводять себе зі світу, хоч за всіма своїми прикметами не належать до породи самогубців, і, знову ж таки, багато чи, може, навіть більшість тих, кого зараховують до самогубців, насправді ніколи не накладають на себе рук. Самогубець — а Гарі був одним із них — не конче перебуває в дуже близьких стосунках зі смертю; до таких стосунків можна дійти і не бувши самогубцем. Але для самогубця властиве те, що він сприймає своє "я", — однаково, має на те підстави чи ні, — як особливо небезпечний, сумнівний, приречений витвір природи, що йому завжди ввижається небезпека, яка чигає на нього, безборонного, наче він стоїть на вузенькому вершечку скелі й досить найменшого поштовху ззовні чи миттєвої внутрішньої слабкості, щоб полетіти в провалля. Лінія долі таких людей характерна тим, що самогубство для них — найімовірніший вид смерті, принаймні в їхньому уявленні. Передумовою такого настрою, що майже завжди виявляється вже в ранній молодості й не залишає цих людей усе життя, не обов'язково буває якийсь особливий брак життєвої снаги; навпаки, серед самогубців є надзвичайно сильні, активні, навіть мужні натури. Але так само, як бувають люди, в яких при найменшій хворобі підіймається температура, так і тих, кого ми звемо самогубцями і хто завжди дуже чутливо, болісно реаґує на все, від найменшого душевного струсу відразу опановує думка про самогубство. Якби в нас існувала наука, що мужньо, з почуттям відповідальності взялася б досліджувати природу людини, а не просто механізм життєвих явищ, якби ми мали щось середнє між антропологією і психологією, ці факти давно вже були б усім відомі.
Усе сказане тут про самогубців стосується, певна річ, тільки зовнішнього аспекту, це екскурс у психологію, отже, в галузь фізики. З погляду ж метафізики справа постає в зовсім іншому, яснішому світлі. З цього погляду "самогубці" постають перед нами як індивіди, обтяжені почуттям вини, люди, що вбачають мету свого життя не в удосконаленні й формуванні своєї особистості, а в розпаді її, поверненні назад до матері, до Бога, до всесвіту. Серед них є дуже багато таких, що зовсім не здатні вчинити справжнє самогубство, бо вони глибоко усвідомлюють гріховність цього вчинку. Але для нас вони однаково самогубці, тому що бачать порятунок у смерті, а не в житті, готові знищити себе, піти зі світу, зникнути, повернутись до початку.
Так само як кожна сила може стати слабкістю (навіть за певних обставин мусить стати нею), так і типовий самогубець, навпаки, може зі своєї уявної слабкості дістати силу й підтримку, і дуже часто дістає її. Так було і з Гарі, Степовим Вовком. Як тисячі інших схожих на нього людей, він вважав, що дорога до смерті завжди відкрита перед ним, і ця думка була для нього не просто меланхолійною грою юнацької фантазії, а джерелом розради й підтримки. А саме: в нього, як і в інших людей його типу, кожен душевний струс, кожне життєве лихо відразу викликало бажання шукати порятунку в смерті. Та поступово він виробив собі з цієї схильності філософію, яка служила життю. Він зжився з думкою про те, що двері в небуття завжди відчинені перед ним, і це додавало йому сили, викликало бажання скуштувати всі муки й злигодні. І коли йому справді було дуже погано, він часом міг з гіркою радістю, своєрідною зловтіхою подумати: "А все ж таки цікаво, скільки людина може витримати! Якщо вже я не зможу терпіти, мені досить тільки відчинити двері і втекти". Є багато самогубців, яким ця думка додає незвичайної сили.
З другого боку, всі самогубці пробують боротися зі спокусою накласти на себе руки. Кожен з них десь у глибині душі добре знає: хоч самогубство й порятунок, але порятунок жалюгідний, до нього можна вдатися хіба що в крайньому випадку, бо, властиво, краще й шляхетніше віддати себе на поталу життю, ніж накласти на себе руки. Це знання, це нечисте сумління, яке походить в того самого джерела, що й нечисте сумління так званих самовдоволених людей, спонукає більшість самогубців довго опиратися спокусі. Вони борються з нею так, як бореться зі своїми нахилами клептоман."

>>2443

>І ще, чому взагалі перекладають приватні назви?

Наприклад, щоб передати зміст, який автор вкладав у назву. Тому, наприклад "Alice's Adventures in Wonderland" перекладають "Аліса в Країні Чудес", а не "Аліса у Вандерленді".

>Читаючи цей неадекват читач потрапляє в зовсім інше оточення - зовсім не те яке створив автор, втрачається в деяких моментах гра слів і аллюзії до інших об’єктів.

Якраз переклад Фешовець якнайкраще адаптований для сприйняття українським читачем, коли читач бодай приблизно розуміє зміст, що його вкладав автор у вигадані ним власні назви.

>Після твоїх відповідей в голові уже змальовуєтья образ типового рагуля-націоналіста, який любить розказати анекдоти про "москалів".
>націоналіста

ололо, я - комуніст, стереотипно мислячий уїбане.

Після твоїх відповідей в голові уже змальовуєтья образ типового рагуля-націоналіста, який любить розказати анекдоти про "москалів".

>дипломований перекладач

дипломоване мудило
виправив, не дякуй

>>2425
ти знову на зв’язку мудило РОГАНСЬКЕ?!
РОГАНСЬКИЙ ЗБІР!!! йобаний Ґандалф!

>>2433

>Суть книги - передати пригоди тих воячків у видуманому світі а не дурнуватість українських прізвищ.

Я проти СПГС, але "Володар Перснів" - більше, ніж "пригоди воячків" Уже хоча б через те, що автор створив власні мови з блекджеком і шльондрами. Тиражі книги це гарантують.

>Мені ригати хочеться
>Мені

Усім же похуй на тебе.

>Я знаю що автор написав гідну книжку, але перекладачі замість того щоб просто перекласти почали привносити український колорит, якому у таких книжках навіть місця бути не може.

Який ще український колорит? Фродо начебто у вишиванці не ходив.

>Щиро сподіваюся, що із такими поглядами ти і надалі не знайдеш собі роботи за фахом

Я працюю за фахом. Хотів виїбнутися - не вийшло?

>А тепер я тобі скажу як практикуючий юрист - що перекруючи імена ти можеш завдати шкоди цілісності твору та його правовій охороні. Я не посормлюся навіть повідомити правовласника чи їх представників про те як знущаються з їх творів. Підстав для судового захисту - більш ніж достатньо. І судова практика по цьому питанню позитивна на користь автора книги.

Спочатку я хотів відповісти щось на зразок "Астролябія має законні права на видання перекладу", але потім зрозумів - тут же /літ/, так що відповім: іди нахуй зі своєю юриспруденцією.

>власні назви мають різні способи передачі в перекладі.

Нахуя, давай скажи шось про шароварщину. Суть книги - передати пригоди тих воячків у видуманому світі а не дурнуватість українських прізвищ. Мені ригати хочеться коли я читаю щось наприклад : Більбо Торбин товаришував із Мудринами. Я знаю що автор написав гідну книжку, але перекладачі замість того щоб просто перекласти почали привносити український колорит, якому у таких книжках навіть місця бути не може.

>як дипломований перекладач

Щиро сподіваюся, що із такими поглядами ти і надалі не знайдеш собі роботи за фахом.
А тепер я тобі скажу як практикуючий юрист - що перекруючи імена ти можеш завдати шкоди цілісності твору та його правовій охороні. Я не посормлюся навіть повідомити правовласника чи їх представників про те як знущаються з їх творів. Підстав для судового захисту - більш ніж достатньо. І судова практика по цьому питанню позитивна на користь автора книги.
у мене все

>>2426

>Якщо ти захисник Більбо Торбина, Гордостопів і інших, то я тобі скажу, що приватні назви і імена не перекладаються.

Якщо ти уїбан, то я тобі, як дипломований перекладач, скажу, що власні назви мають різні способи передачі в перекладі. І переклад - один з них разом з транскрипцією та транслітерацією.
Читай наукові праці перекладознавців. Наприклад, Влахова та Флоріна. Або Бархударова. Чи Комісарова. Ну, це з найпопсовіших.

>1327333847665.gif

Що це за фільм?

>це суперечки ради

не суперечки ради, звісно

>>2420

> або покажи мені власне цей шрифт

Там скоріш за все рукописний текст, бо помітні відмінності в написанні однієї і тієї ж літери (наприклад, D в DON'T i DOESN'T). А Comic Sans в 1991 році ще не існувало в природі.

Я не берусь аналізувати палички і закарлючки Комік Санс, може він і не такий вже й поганий, але він точно впізнаваний і багатьма (а особливо потенційними читачами твого перекладу) ненависний.

Пробач за настирність, але це суперечки ради, а лише від бажання тобі допомогти у корисній справі.

Якби в той час, як я купував подібні книги, у мене була можливість купувати українські переклади, то я безумовно брав би їх, а не російські видання від АСТ.

>>2425

>По-справжньому український переклад

Якщо ти захисник Більбо Торбина, Гордостопів і інших, то я тобі скажу, що приватні назви і імена не перекладаються. Перекладати їх - уїбанство і знущання над тими хто купує книгу. Сподіваюся перекладачів злапають в перевулку обшукані покупці і нащадки автора і будуть пиздити доки з лиця не піде гімно, і їбати допоки срака не заговорить.

>>2404

А що тобі не подобається, уйоба? По-справжньому український переклад, а не калька з кацапської?

Так, англійська h передається в українській саме як г

Читаю "Степового Вовка" Гессе - це просто дещо, я в захваті.
ГГ чимось нагадує Анонімуса, щоправда набагато крутіший за останнього.

Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П'ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

або покажи мені власне цей шрифт або стули рота

дякую

>>2417
Це не Comic Sans (див. порівняння).

ось