— Що ти робиш? — почув я збоку.
— Нічого, чорт забирай, нічого!
Почув, як вона відходить. Так завжди. Нічого не розуміючи, вона запитує, не отримавши відповіді іде. Залишаючи мене знову самого. І це мені подобається. Хоча б іноді лишаюся сам, без неї. Хоча б іноді, на 5 хвилин. Потім вона вертається і починає зі мною балакати. Не задає питань, просто говорить. Я її мимоволі слухаю. Закривати вуха — руками занадто неетично. Ще й відносно неї — взагалі по жорстокому.
Вчора вона почала до мене залицятися. Ловила мій погляд своїми голубими очима. Закушувала губу. Я знав, що вона хоче цілуватися. Цього й мені хотілося, але це було б занадто дивно, хоч я й привик до неї, до її запаху захованому в моїх потних майках. Вона любить одягати мій одяг, навіть тоді, коли б цього не зробив би й я. Коли я зайнятий, щось пишу, займаюся дурницями, вона сидить поряд. Я її прошу хоча б раз приготувати їсти і ми голосно сміємося. Так, дуже голосно. Вона — гучніше, я не знаю, як це в неї виходить. Вона ловить мою руку, коли ми разом їдемо в автобусі. Прихиляється до мене, зариваться у мене, вона теж самотня, як і я. Звісно, можна сказати, що ми є один в одного. Але це важко сказати, між нами все занадто складно.
Вона часто жартує. Просить познайомити її з моїми батьками, з друзями. Я їй створив сторінку в соціальній мережі і набираю замість неї повідомлення. Вона не любить комп*ютери, але любить читати. Кожного разу з новою книгою. І каже, що я сексуально набираю текст. Всіма 10тьма пальцями, плавно, не роблячи жодного зайвого руху. Тиц, тиц, стукіт кнопок, мелодія якась. Механічна, але мелодія. Особливо, коли набираю її вірші. Вірші, вірші, захлинаючись вона мені їх надиктовує і дуже дякує за те, що я набираю швидко. Каже, що швидше, ніж вона їх говорить. Каже, що я забігаю наперед і сам пишу риму, поки вона ще її придумує. Каже, що моя швидкість друку випереджає час, тобто, що за допомогою неї я подорожую в часі. Ми знову сміємося. Ми часто сміємося, бо іншого не можемо робити. Сміятися і розмовляти, розповідати один одному секрети. У неї мало — секретів. Вона завжди поряд. У мене — багато секретів, хоч вона близько до мене, але я далеко від неї. Іноді помічаю її стурбований погляд, коли забуваю про неї. Мені її тоді дуже жаль.

Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

>>	Anonymous (Вт) 2011.10.18 о 11:01 No.191   Файл: z_664e2f90.jpg - edit (285128 B, 688x1024) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру. >>190 В мене затремтіли плечі від ридання. Я відчув, як вона поклала на них свою руку. І від того, що це нічого не змінило, стало ще сумніше.

>>	Anonymous (Ср) 2012.01.04 о 01:13 No.193   Пройняло. Гарний стиль, я знаю, в тебе є ще щось. Викладай.

>>	Anon (Сб) 2012.02.04 о 19:46 No.194   непогано, якось знайомо навіть. Вимагаю моар!!

СОСНУЛИ!

Радехівські вчені синтезували невідому речовину, під впливом якої розгадали загадку словянського берестяного письма зашифрованого інопланетянами на пачці древніх сірників.
Під впливом прочитаного вони скликають міжгалактичний зїзд молоді, оперативно будують космічну фотонну фіру на 300 тис. чол. та вирушають у багаторічну подорож на край всесвіту, до Еміратів. Більша частина екіпажу знаходиться в анабіозі, їм підведено лише мобільний Київстар-інтернет 067 з однією бордою. Та посеред мандрівки невідомий вірус що був занесений на борт з зігнившим радехівським буряком одного з пасажирів починає розмножуватись та давати метастази. В звязку відбуваються розриви, а вірус мутуючи набуває розуму та починає їсти запаси курячого паштету, яким годувались виключно капітани корябля. Єдиний вихід -пробратись у центр ядерного синтезу фіри та забрати у гнилого буряка залишки життєво необхідного паштету.

>>	Anonymous (Пт) 2011.10.14 о 17:19 No.189   Файл: 1307921705708.jpg - edit (387547 B, 1200x1800) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру. >>188 Пейсменник!

НОВИЙ БОБУЛ!
http://vkontakte.ru/id60941313

 

Екранізація, яку так довго чекало все шановне митецтво, нарешті на утубі.
Немає бога окрім Поді, і Отровський пророк його!

>>	Anonymous (Вт) 2010.08.31 о 23:22 No.64   я не можу це бачити!!!!! ні, я у тому сенсі, що не бачу того, що у початку треду та у першій відповіді. Будьте так ласкаві, зробіть хоча б три -чотири кадри з того, що там. Мені дуже ціково

>>	Anonymous (Пн) 2011.04.11 о 18:46 No.171   несподівано бамп...

>>	Anonymous (Вт) 2011.07.12 о 10:59 No.185   Гімно, а не екранізація. Йоко - стара блядь, а не відьма. Навiщо я це дивився?

>>	Anonymous (Вт) 2011.07.12 о 11:02 No.186   >>185 Бо ти жертва реклами?

synifialky.com
Книжка "Сині Фіалки" - на сайті також є анонімний тред!

Якщо ви не читаєте книжок - спробуйте, ця вам сподобається. Якщо ви читаєте книжки - буде з чим порівняти.

Сині Фіалки - це довга історія. Точніше, це багато коротких історій. Або небагато історій середньої довжини. Хай там як, це історії про одного ліричного героя, багатьох неліричних героїв, про кілька міст, кілька сіл, кілька інших географічних об’єктів, про моря і ліси, про любов та ненависть, про музику і танці, а також про довгу-довгу подорож, яка парадоксально закінчилась там же, де і почалася - як, в принципі, часто і трапляється.

>>	Anonymous (Нд) 2011.03.13 о 21:17 No.167   чому я бачу тут секс?

>>	Anonymous (Сб) 2011.04.02 о 20:46 No.169   >>167 тому що ти на цьому схиблений

>>

Anonymous (Нд) 2011.04.03 о 09:02 No.170   Файл: я все понял2.jpg - edit (56560 B, 444x556) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру. >>167 Ти бачиш "розчленьонку" А так як дивисся дохера порева різносортного, в тому числі GURO, то воно все в тебе в голові перемішалося, і ассоціюється все в твоїй макітрі-як у груповому сексі, хзнаяк

>>	Anonymous (Пт) 2011.06.24 о 09:36 No.183   Файл: youtube.com.jpg - edit (0 B, 0x0) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру.

МРІЇ ХОХЛА

Антиутопічна міні-п’єса

За приклад дякую Лесю Подерв’янському, а за натхнення — тим підарасам, яких ми виженемо геть, коли всі їхні лулзи стануть баянами.

ДІЙОВІ ОСОБИ

Хохол
Овоч Донбасус, Цар всія Сарматської провінції
Санґвісус Ціцькін, Претор
Собакус Тобакус, Претор
Венера Герм-Анус, Найпрекрасніша Блядь Сарматської провінції
Слуги, прихвосні та проститутки

Розкішна палата у царському палаці. Скрізь гламурна похуєнь¸ типу золото, діаманти справжні і несправжні, шовк, лаврові вінки. За столом по центру сидить Овоч Донбасус, Цар всія Сарматської провінції. По праву руку від нього — Санґвісус Ціцькін. По ліву — Собакус Тобакус. Також тут сидить Венера Герм-Анус. Багато слуг, прихвоснів і проституток.

Двері розкриваються і вводять Хохла. Хохол, опустивши голову, підходить до столу і стає на коліна.

Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

>>	Anonymous (Пн) 2011.06.20 о 07:43 No.181   Файл: 09yiyt.jpg - edit (67887 B, 600x800) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру. >>180 ujlyj, проте не смішно...

>>	Anonymous (Вт) 2011.06.21 о 18:24 No.182   Масоне, як же ти зможеш відростити твою бороду навколо дупи Деймоса, коли твоє надводне камеді?

http://kroko.org.ua/archives/46#more-46

>>	Anonymous (Ср) 2011.05.11 о 11:50 No.177   >>176 жах

>>	Anonymous (Чт) 2011.05.12 о 15:25 No.178   Файл: facepalm.jpg - edit (22518 B, 400x300) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру. >>176

У треді про сходку в Радехові вже піднімалось це питання.
Давайте створимо якийсь нормальний логотип Учану спецом для футболок. Можна без раків. І бажано без голих цицьок, бо я планую скоро замовити собі таку футболку (вивчаю можливості місцевих друкарень і їхні ціни) і одягти її ще на пари/іспити.
Олсо власники таких футболок можуть впізнати одне одного при зустрічі будь-де.

Вихідні файли бажано у пнг і з високою роздільною здатністю.

фпірьод

>>	Anonymous (Вт) 2011.05.10 о 20:56 No.174   >>173 >можуть впізнати одне одного при зустрічі будь-де На для чого?

>>	Anonymous (Вт) 2011.05.10 о 21:43 No.175   >>174 щоб плюнути в обличчя же ж

«Хай живе Майнштайн, Гудерiан i рiдний Гiтлєр, Фашистська батькiвщина хай цвiте!»

пека.)

— О, стрес, о охуєніє, ні, я не винесу цього!
— Шо, моя меланхонічная Галино, шо таке?
— Та то піздец, єблан якийсь за спиной пиздить всілякую хуйню! Ні, я не винесу, в’їбу йому поліном!
— Ох ніхуя собі, оце діла. І шо за поєбєнь лине з його відсосника?
— Така хуйня, шо я стидаюсь чути! І щічки мої червоніють враз! Він напездів, шо я шалунья і шо єбав мене у сраку пан Тарас!
— Тарас? Тебе єбав сам пан Тарас?
— Ти шо, тупак чи ебанько? Я ж, блядь, кажу, шо то пиздьож гнилий і за таке той хуй гівна зжере багацько!
— Але ж Тарас солідна в нас людина, чого соромитись, моя Галино?
— Миколо, ви при розумі? Чи пизданулися у возрастє приклонном? Тарас — то підар, правду кажуть люде, він тільки в сраку може гратись, хуй!
— Тарасик — гєй? Не знав такої штуки...
— І це не всьо, він ше їбе своїх овець в степу!
— Собака...
— А за собак не знаю.
— Закрий пиздяку, помовчи.
— Шо спохмурніли, Колю, чи ви бачили як він овець їбав?
— Та бачив раз я підара в кальсонах. Він до овець виходив з лісу, тримаючи в руках відро.
— Но нахуя йому відро?
— Він то відро на голову вдягав. Мабуть, шоби його ніхто не взнав, коли він степових овець в клоаку грав.
— От, я хуєю! І ви мовчали? Мовчали, Коля, дотепер?!

Коментар задовгий. Натисни тут для перегляду повного тексту.

В буському районі жила сімя одна. ганна 23 роки і колька 26. колька робив на пивзаводі а ганна сиділа в дома бо мала двох дітей близнюків. ігора і андрія... вони настільки були похожі шо колька ігорю відрізав одне вухо шоп їх хоч якось розрізнити.... ігор в шкільні роки страдав шо його брат нормальний а той з відрізаним вухом. і він був замкнена людина, сидів на учані, а андрій навпаки розпіздяй гулящий хуліган наркоман. і у віці 22 роки, коли колька вмер від горівки і нікому було дивитись за синами, андрій за то шо виграв галину з брод і нехотів на ній женитись - то він попав в тюрму. а скромний ігор непопав бо був чемний. андрієві в тюрмі мінти сказали взяти на себе ще пару глухарів по всьому районі (кража коней, вбивство участкового, вирубування ялинок на новий рік) тому дали андрію довічне увязнення. а мама на ігоря переписала хату і померла від ожиріння. то ігор у віці 26 років женився бо люба дівка в селі хотіла прийти на таке господарство де є сам хлоп і шоп не бути невісткою... а коли після паски ігор ходив на цвинтар на могилу тата то казав дякую шо обрізав мені вухо, я став людиною як всі. а ви мамо дякую шо народили мене....

>>	Anonymous (Сб) 2011.01.29 о 17:13 No.161   >>157 Епік паста. Суть України водному абзаці.

>>	Anonymous (Сб) 2011.01.29 о 17:29 No.162   щасливий кінець!

>>

Anonymous (Вт) 2011.02.15 о 14:01 No.164   Файл: sheshory531gq7.jpg - edit (369090 B, 640x480) Показана мініатюра, натисни для перегляду повного розміру. >>157 на пічкурі до речі реклама мезиму помятаєте така була? привезла донька в село до батьків хворого на жолудок хлопця. і батько казав - зара подивимось який ти козак. а той зразу таблеткі витянув... так тепер в другій серії реклами хлопець ніхуя не вилікувався. дітей немають. взагалі піздєц. і тепер той хлопець не одну а дві пачки потребує мезиму...