Похмурого сірого ранку, десь на початку весни, Анонімус вийшов з інтернетів.
Звісно, це сталося не за бажанням, а за необхідністю.
- Блядський автомат, знов вирубився... Анон підійшов до квартирного щитка. Все нормально - все увімкнено. Кілька разів перемкнув автомат. Нічого не змінилося.
- Якась блядь запилила електромережу. Йобаний блекаут. Я ж майже добив цю тварюку... Курва!!! Єбав я ту кандидатську!
Анон-кун пішов до кухні, увімкнув плиту. На щастя вона була газова. Поставив грітися чайник, треба було терміново випити кави. Він відкрив шафку де стояла кава. В банці було порожньо. Анон був зовсім не здивований. Позіхнув. Вбрався у свій запльований светрик, взув давно не миті шузи, одягнув куртку і вийшов на вулицю.
Там йшов мокрий сніг, знаєте, здоровезними такими кавалками. Він танув ледь долітаючи до чорного асфальту і сірих зльодянілих куп снігу. Було пиздато сиро і вельми слизько. Анон попрямував до кіоску, купити якогось їдла та розчинної кави.
- Доброго ранку. Будьласка каву якусь розчинну, і пєчєнєк пів кіло. - мляво бовкнув Анонімус.
- Яку каву? Я шо тобі тут тєліпат?! В мене он Якобс, Галка, Нескафе! - загаласила товста мармиза з віконця кіоску - Постій, подумай я поки відійду на 5 хвилин!
- Какая ви нєрвная - я єбу! - сказав Анон у вже зачинене вікно. Дістав з кишені пачку "Ватри". Стис зубами ні в чому не винний фільтр, запалив. Повз нього, по їбучим калюжам, пронеслася маршрутка. Фалоголовий водій і не думав пригальмувати. Такий, блядь, ранковний душ, завтра я першим йду... Тре було нескафе брати.
Коментар задовгий. Натисни
тут для перегляду повного тексту.
Translate 